Авторські вірші Людмили Шкарупи

Осіннє сонце стукає у вікна Осінній вітер листям шелестить Повір, любов до тебе не забута Любов до тебе помагає жить Любов твоя всю душу обгортає,  Вона мене веде у забуття Тулюсь до тебе, міцно обіймаю І в цьому я не бачу каяття Осіннє в вікна заглядає Дрібненький дощ по вікнах стугонить Це осінь аж ніяк не забажає  В любов повірить, жити і творить 19 березня 2026 року

Весняне сонце пригріває До тебе я сьогодні йду Чекання, щастя, сподівання, Я вечорами тебе жду Не зачиню в квартиру двері Нащо мені їх зачинять До тебе ніжно пригорнуся І буду довго цілувать Поза спиною хай говорять Тих почуттів не розгублю Бо ти життя моє, відарада Бо дуже я тебе люблю Весняне сонце пригріває І щось хвилююче щемить І тільки я одна не знаю, Як я могла без тебе жить 15.03.2026

 Гуде і свище завірюха Летить пухнастий білий сніг Мороз малює візерунки І сніг торкається до ніг Гуде і свище завірюха Мороз палац намалював Ти будеш жити в цім палаці І з Новим роком привітав! Казкова ніч не закінчилась На тебе буду я чекать Без тебе жить не має сенсу З тобою чую благодать 19 лютого 2026 року

  Співає пісню Україна Хай процвітає Україна Весна струмочками дзвенить Ми будем жить на Україні У щасті, в мирі будем жить Співає пісню Україна Що на баяні граю я Нехай співають моі друзі Моя родина, ти, і я   Нехай ця пісня наша лине І вогник в нас ясний горить забудем ми війну страшнючу хай духовий оркестр гримить Співає пісню Україна Що на баяні граю я Нехай співають моі друзі Моя родина, ти, і я   12 лютого 2026  

 Кружляють у небі сніжинки І вечір Різдвяний настав Он зірка ясна засіяла Колядочку хтось заспівав З Різдвом Україна вітає Бажає всім миру й тепла Вже скоро війна закінчиться Нам віру в життя принесла Так тепло, затишно у хаті Зелена ялинка стоіть Залізла під пишну ялинку: Для мене дарунок лежить 5 лютого 2026 року

Вже ходить осінь у дворі, Вже йти до школи дітворі Верба від вітру шелестить І листя десь кудись летить Стою одна біля вікна З тобою я, я не одна Усе з тобою розділю О Боже, як же я люблю Осінній вечір вже настав В тобі до мене лід розстав Твоім теплом зігріта я І на плечі рука моя 7 листопада 2025 року

  Святковий день Святковий день осяяв мою хату, Сріблястий сніг легесенький летить. Коханий мій, і любий, і жаданий, Із далека з дарунками спішить. Узяв в долоні він моє обличчя, І довго-довго тепло цілував. Із хвилюванням витяг з коробочка, Мені на пальчик перстень одягав. А коляда мене причарувала, Вона тебе до мене привела. Ой, як тебе мені не вистачало! Не вистачало щастя і тепла. 04.01.26